різночинний
РІЗНОЧИННИЙ, а, е. Стос. до різночинця. Те, що не під силу було зробити російським дворянським інтелігентам - погодити слово з ділом, - виявилось під силу вихідцю з плебейського, різночинного середовища - Базарову (Рад. літ-во, 3, 1957, 47); Чорносотенній буржуазії Кропивницький продовжував протиставляти різночинну інтелігенцію з її загальнодемократичними ідеями (Збірник про Кроп., 1955, 123); В 40-х роках уже намічався процес переходу від першого, дворянсько-революційного, до другого, різночинного, періоду визвольного руху (Ком. Укр., 2, 1961, 53).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | різночинний | різночинна | різночинне | різночинні |
Родовий | різночинного | різночинної | різночинного | різночинних |
Давальний | різночинному | різночинній | різночинному | різночинним |
Знахідний | різночинний, різночинного | різночинну | різночинне | різночинні, різночинних |
Орудний | різночинним | різночинною | різночинним | різночинними |
Місцевий | на/у різночинному, різночиннім | на/у різночинній | на/у різночинному, різночиннім | на/у різночинних |