різночитання
РІЗНОЧИТАННЯ, я, с., спец. Варіант основного тексту писаного твору або його частини. Я маю її [пісню] в двох відмінних варіантах. У першому: «Ой ти старий дідуга, ізогнувся, як дуга..». В другому, при тотожності мелодії, маємо певне текстове різночитання, а саме: «Ой ти старий дідуган, ізігнувся, як дуга...» (Вол., Місячне срібло, 1961, 28); Деякі копії [«Сну» Т. Г. Шевченка].. не збереглися і відомі лише з описів, але, маючи основний текст і окремі різночитання з втраченого списку, можна реконструювати той чи інший список у повному обсязі (Рад. літ-во, 3, 1964, 51).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | різночитання | різночитання |
Родовий | різночитання | різночитань |
Давальний | різночитанню | різночитанням |
Знахідний | різночитання | різночитання |
Орудний | різночитанням | різночитаннями |
Місцевий | на/у різночитанні | на/у різночитаннях |
Кличний | різночитання | різночитання |