сайгак
САЙГАК, а, ч. 1. Те саме, що сугак. Сайгак прудконогий шмигоне десь далеко-далеко і зникне вмить між густими травами (Коцюб., І, 1955, 180); Ще в кінці XIX ст. у басейні Самари водилися сайгаки, борсуки, горностаї (Нар. тв. та етн., 1, 1966, 33); * У порівн. Прудко, як сайгак, стрибнула вона з хати (Гр., II, 1963, 65).
2. діал. Два кілки, між якими прив'язують овець. Ану, хлопці, піймайте оту вівцю та в сайгаки її, а то вона ще одкинеться од ягняти (Сл. Гр.).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сайгак | сайгаки |
Родовий | сайгака | сайгаків |
Давальний | сайгакові, сайгаку | сайгакам |
Знахідний | сайгак, сайгака | сайгаки, сайгаків |
Орудний | сайгаком | сайгаками |
Місцевий | на/у сайгаку | на/у сайгаках |
Кличний | сайгаку | сайгаки |