самовикриття
САМОВИКРИТТЯ, я, с. Викриття самого себе, своїх дій, учинків, недоліків, слабостей і т. ін. [Муравйов:] Все-таки прошу вас пояснити, що значить ваше самовикриття, яке, по суті, рівне самогубству? (Голов., Драми, 1958, 314); Комічний діалог, художня функція якого полягає в самовикритті негативного персонажа, є неодмінним елементом його [Остапа Вишні] усмішок (Рад. літ-во, 4, 1965, 34).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | самовикриття | самовикриття |
Родовий | самовикриття | самовикриттів |
Давальний | самовикриттю | самовикриттям |
Знахідний | самовикриття | самовикриття |
Орудний | самовикриттям | самовикриттями |
Місцевий | на/у самовикритті | на/у самовикриттях |
Кличний | самовикриття | самовикриття |