самопис
САМОПИС, а, ч. 1. Пристрій, який автоматично записує показання приладу. Дід час роботи верстатів пера самописа креслять на стрічці безперервні лінії (Веч. Київ, 12.I 1967, 4).
2. розм., рідко. Те саме, що Самописна ручка (див. самописний). Щасливий той, хто мук не знає.. Із самописом возсідає Годин по десять за столом (Воскр., Подивись.., 1962, 56).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | самопис | самописи |
Родовий | самописа | самописів |
Давальний | самописові, самопису | самописам |
Знахідний | самопис | самописи |
Орудний | самописом | самописами |
Місцевий | на/у самописі | на/у самописах |
Кличний | самописе | самописи |