свідчитися
СВІДЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок. 1. заст. Посилатися на кого-небудь як на свідка або на що-небудь як на свідчення; // Клястися ким-, чим-небудь. [Джонатан:] Свідчусь моїм життям: і я не краще жив (Л. Укр., III, 1952, 76); Богом свідчиться, а чорту душу запродав (Номис, 1864, № 6790).
2. Пас. до свідчити 4. Федір Лебедка.. дістав з кишені видану йому довідку, де свідчилось, що він намолотив 600 центнерів зерна (С. Ол., З книги життя, 1968, 171).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | свідчуся | свідчимося |
2 особа | свідчишся | свідчитеся |
3 особа | свідчиться | свідчаться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | свідчитимуся | свідчитимемося |
2 особа | свідчитимешся | свідчитиметеся |
3 особа | свідчитиметься | свідчитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | свідчився | свідчилися |
Жіночий рід | свідчилася | |
Середній рід | свідчилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | свідчмося | |
2 особа | свідчся | свідчтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | свідчачись | |
Минулий час | свідчившись |