сипець
СИПЕЦЬ, пцю, ч. 1. Перепрілий гній або подрібнений торф. Ланки вивозили на поля гній-сипець для внесення його весною під культивацію (Колг. Укр., 4, 1956, 9); Тиша. Спокій. Теплий запах сипцю, щойно вивезеного в поле. Земля відпочиває (Рад. Укр., 1. І 1965, 1).
2. розм. Пересохла або суха земля. Високі сівалки у куряві бродять, Дзвенять сошниками в протряхлій ріллі, Пушать і мережать.. Шамшать у сипці, як вітри в ковилі (Вирган, Квіт. береги, 1950, 19).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сипець | сипці |
Родовий | сипцю | сипців |
Давальний | сипцеві, сипцю | сипцям |
Знахідний | сипець | сипці |
Орудний | сипцем | сипцями |
Місцевий | на/у сипці | на/у сипцях |
Кличний | сипцю | сипці |