скудовчений
СКУДОВЧЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до скудовчити. Він понурив очі в землю,- довге чорне волосся, скудовчене від запеклої крові, звисало йому на очі (Фр., IV, 1950, 468).
2. у знач. прикм. Скуйовджений, сплутаний (про волосся, шерсть і т. ін.); // Із скуйовдженим, сплутаним волоссям, шерстю і т. ін. Почулися якісь крики, і скудовчений, задиханий чоловік вибіг наперед, репетуючи (Гр., II, 1963, 304).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | скудовчений | скудовчена | скудовчене | скудовчені |
Родовий | скудовченого | скудовченої | скудовченого | скудовчених |
Давальний | скудовченому | скудовченій | скудовченому | скудовченим |
Знахідний | скудовчений, скудовченого | скудовчену | скудовчене | скудовчені, скудовчених |
Орудний | скудовченим | скудовченою | скудовченим | скудовченими |
Місцевий | на/у скудовченому, скудовченім | на/у скудовченій | на/у скудовченому, скудовченім | на/у скудовчених |