славослів'я
СЛАВОСЛІВ'Я, СЛАВОСЛОВ'Я, я, с. Прославляння кого-, чого-небудь у піснях, промовах і т. ін. Всі, хто сидів ближче до князя, підхоплювали славослов'я, один поперед одного прагнули.. проголосити здравицю на його честь (Загреб., Диво, 1968, 549); // Надмірне вихваляння кого-, чого-небудь. Якщо рецензенти ухилятимуться від об'єктивних оцінок.., тоді наша критика перетвориться в нікому не потрібне славослів'я (Літ. Укр., 19.I 1965, 3); - Слово честі, втечу зараз звідси, коли він не перерве цього потоку славослов'я (Козл., Мандрівники, 1946, 74).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | славослів'я | |
Родовий | славослів'я | |
Давальний | славослів'ю | |
Знахідний | славослів'я | |
Орудний | славослів'ям | |
Місцевий | на/у славослів'ї | |
Кличний | славослів'я |