словінці
СЛОВІНЦІ, ів, мн. (одн. словінець, нця, ч.; словінка, и, ж. ). Західнослов'янська народність, яка живе у Польщі. Взуття для коней з давніх-давен широко застосовується в польському селі Клюки, де живе невеличка слов'янська народність - словінці (Веч. Київ, 15.II 1971, 4).
словінець
СЛОВІНЕЦЬ див. словінці.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | словінець | словінці |
Родовий | словінця | словінців |
Давальний | словінцеві, словінцю | словінцям |
Знахідний | словінця | словінців |
Орудний | словінцем | словінцями |
Місцевий | на/у словінці, словінцеві | на/у словінцях |
Кличний | словінцю | словінці |
словінка
СЛОВІНКА див. словінці.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | словінка | словінки |
Родовий | словінки | словінок |
Давальний | словінці | словінкам |
Знахідний | словінку | словінок |
Орудний | словінкою | словінками |
Місцевий | на/у словінці | на/у словінках |
Кличний | словінко | словінки |