смітний
СМІТНИЙ, а, е, розм. 1. Стос. до сміття. Смітна купа.
2. Який, ростучи у великій кількості, засмічує, глушить культурні рослини, посіви. Обробіток дернини з оборотом пласта дозволяє, крім усього іншого, очищати посіви костриці лучної від смітного малопоживного різнотрав'я (Хлібороб Укр., 5, 1969, 14).
Смітна риба - дрібна малоцінна риба. У ставах району [Димерського на Київщині] є чимало смітної риби - карася, пічкура, в'юна (Колг. Укр., 2, 1961, 28).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | смітний | смітна | смітне | смітні |
Родовий | смітного | смітної | смітного | смітних |
Давальний | смітному | смітній | смітному | смітним |
Знахідний | смітний, смітного | смітну | смітне | смітні, смітних |
Орудний | смітним | смітною | смітним | смітними |
Місцевий | на/у смітному, смітнім | на/у смітній | на/у смітному, смітнім | на/у смітних |