сонант
СОНАНТ, а, ч. 1. Приголосний звук, при творенні якого голос переважає над шумом. Разом з р, л, м, н, і, j (й) білабіальне в (w) залучаємо до сонантів (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 188).
2. У деяких слов'янських мовах - приголосний або півголосний звук, який один або разом з іншими звуками утворює склад.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сонант | сонанти |
Родовий | сонанта | сонантів |
Давальний | сонантові, сонанту | сонантам |
Знахідний | сонант | сонанти |
Орудний | сонантом | сонантами |
Місцевий | на/у сонанті | на/у сонантах |
Кличний | сонанте | сонанти |