сотникування
СОТНИКУВАННЯ, я, с. Дія за знач. сотникувати. - Чи не краще було б Северина під рукою мати на чолі гусарів?.. - Ваш Северин переріс гусарів, і сотникування йому надто легке стало (Ле, Наливайко, 1957, 215); Золотаренко їхав мовчки, навіть супив брови, ніби був невдоволений, що облишив сотникування у Ніжині (Панч, Гомон. Україна, 1954, 209).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сотникування | сотникування |
Родовий | сотникування | сотникувань |
Давальний | сотникуванню | сотникуванням |
Знахідний | сотникування | сотникування |
Орудний | сотникуванням | сотникуваннями |
Місцевий | на/у сотникуванні | на/у сотникуваннях |
Кличний | сотникування | сотникування |