сошник
СОШНИК, а, ч. 1. Гостра металева частина сохи, культиватора, плуга і т. ін., що зрізає шар землі. Археологічні дані свідчать про те, що на IX ст. в Поволжі уже появилася соха з залізним сошником, яка почала витісняти залізну мотику (Іст. УРСР, І, 1953, 41); Полозовидний сошник робить у грунті вузький проріз без виносу на поверхню вологих частинок (Механ. і електриф.., 1953, 61).
2. Пристрій у сівалці чи садильній машині, за допомогою якого висівають насіння або садять рослини. Рижій сіють зерновими рядковими сівалками суцільним способом або через один сошник (Ол. та ефір. культ., 1956, 179); Поряд з висівними апаратами сошники є важливими і відповідальними робочими органами сівалки (Механ. і електриф.., 1953, 59); Із сошників тече добірне зерно У теплу землю (Вирган, Квіт. береги, 1950, 14).
3. Металева пластина в лафеті артилерійської гармати, що утримує відкочування гармати в момент пострілу. Правильний схопив за правило й згарячу проорав сошником - повернув гармату навіть на більший кут, як треба було (Головко, І, 1957, 289).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сошник | сошники |
Родовий | сошника | сошників |
Давальний | сошникові, сошнику | сошникам |
Знахідний | сошник | сошники |
Орудний | сошником | сошниками |
Місцевий | на/у сошнику | на/у сошниках |
Кличний | сошнику | сошники |
сошниковий
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сошниковий | сошникова | сошникове | сошникові |
Родовий | сошникового | сошникової | сошникового | сошникових |
Давальний | сошниковому | сошниковій | сошниковому | сошниковим |
Знахідний | сошниковий, сошникового | сошникову | сошникове | сошникові, сошникових |
Орудний | сошниковим | сошниковою | сошниковим | сошниковими |
Місцевий | на/у сошниковому, сошниковім | на/у сошниковій | на/у сошниковому, сошниковім | на/у сошникових |