сповиток
СПОВИТОК, тка, ч. Те, у що загортають немовля, - пелюшки із сповивачем. * У порівн. Хотіла б я уплисти за водою... І вода помалу мене б у легкі хвилі загортала, немов дитину в тонкий сповиток (Л. Укр., І, 1951, 192); Він лежав у мотузах, зламаний, безсилий, як дитя в сповитку (Ле, Україна, 1940, 386); // рідко. Те саме, що сповивач. Мати принесла їй цілу купу новеньких, випрасуваних сорочечок, сповитків, пелюшок (Юхвід, Оля, 1959, 297).
@ Із сповитка - з віку немовляти. - Слухай, який у тебе стаж? По-моєму, ти редактор із сповитка (Гончар, Циклон, 1970, 148); У (в) сповитку - у віці немовляти, немовлям. - Тепер господарює в мене моя дочка-єдиниця, бо старших дочок бог прибрав до себе, ще як були в сповитку (Н.-Лев., IV, 1956, 308); Дітей, маленьких немовлят, Їх тільки шкода. Чи на те вродились, Аби у сповитку пізнати голод, спрагу..? (Л. Укр., І, 1951, 167).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сповиток | сповитки |
Родовий | сповитка | сповитків |
Давальний | сповиткові, сповитку | сповиткам |
Знахідний | сповиток | сповитки |
Орудний | сповитком | сповитками |
Місцевий | на/у сповитку | на/у сповитках |
Кличний | сповитку | сповитки |