сполучуваність
СПОЛУЧУВАНІСТЬ, ності, ж., грам. Здатність сполучатися з чим-небудь. Семантика і морфологічна структура дієслів накладають обмеження на їх сполучуваність з певними родовими, особовими і часовими формами (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 364).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сполучуваність | сполучуваності |
Родовий | сполучуваності, сполучуваности | сполучуваностей |
Давальний | сполучуваності | сполучуваностям |
Знахідний | сполучуваність | сполучуваності |
Орудний | сполучуваністю | сполучуваностями |
Місцевий | на/у сполучуваності | на/у сполучуваностях |
Кличний | сполучуваносте | сполучуваності |