спорий
СПОРИЙ, а, е. 1. Який іде, здійснюється успішно і швидко (про роботу, діяльність). Де руки і охота, там спора робота (Укр.. присл.., 1963, 273); Йде робота радісна і спора, веселіша за найкращу гру (Забіла, Промені, 1951, 87).
2. рідко. Досить великий за розміром, об'ємом. Раз їхав мужик дорогою, а жінка йшла до міста і несла на плечах спорий тлумак (Україна.., І, 1960, 282); Із глибини своєї скрині вона видобула спорий рукавець зі срібними талярами (Фр., VIII, 1952, 61); Спора частина Всесвіту перебуває в плазменому [плазмовому] стані (Наука.., 8, 1971, 32).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | спорий | спора | споре | спорі |
Родовий | спорого | спорої | спорого | спорих |
Давальний | спорому | спорій | спорому | спорим |
Знахідний | спорий, спорого | спору | споре | спорі, спорих |
Орудний | спорим | спорою | спорим | спорими |
Місцевий | на/у спорому, спорім | на/у спорій | на/у спорому, спорім | на/у спорих |