старувати
СТАРУВАТИ, ую, уєш, недок., розм . 1. Бути старим, переживати, переносити старість.
2. Розпоряджатися, порядкувати як старший. Харитина ж - так як пані - тільки старувала: Що в господі не найшлося - зараз купувала (Укр. поети-романтики.., 1968, 557).
3. Говорити, міркувати, як стара людина (про дітей або молодих людей). - Що мені та школа - хліба дасть? - старув десь у куточку Василько, перекладаючи бляшки (Вас., І, 1959, 207); - І де б ото я ходив отак довго! - почувся знову той самий дитячий голос. - А ти не старуй! - відказала мати з удаваною суворістю (Головко, А. Гармаш, 1971, 518).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | старую | старуємо |
2 особа | старуєш | старуєте |
3 особа | старує | старують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | старуватиму | старуватимемо |
2 особа | старуватимеш | старуватимете |
3 особа | старуватиме | старуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | старував | старували |
Жіночий рід | старувала | |
Середній рід | старувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | старуймо | |
2 особа | старуй | старуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | старуючи | |
Минулий час | старувавши |