стовбурець
СТОВБУРЕЦЬ, рця, ч. Зменш.-пестл. до стовбур 1. В рожевій воді стояли кучеряві берізки,.. відбиваючись у ній білими тендітними стовбурцями, як у дзеркалі (Коз., Сальвія, 1959, 196); Спотикаючись об низенькі стовбурці кукурудзи і соняшника, Галина.. перебігла город (Зар., Світло, 1961, 15); Сіянці першого сорту повинні мати прямий, рівний стовбурець, здерев'янілий верхівковий пагін і сформовану верхівкову бруньку (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 229).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стовбурець | стовбурці |
Родовий | стовбурця | стовбурців |
Давальний | стовбурцеві, стовбурцю | стовбурцям |
Знахідний | стовбурець | стовбурці |
Орудний | стовбурцем | стовбурцями |
Місцевий | на/у стовбурці | на/у стовбурцях |
Кличний | стовбурцю | стовбурці |