стоголосо
СТОГОЛОСО. Присл. до стоголосий. Зелений гай ласкаво зашумить І стоголосо заспіває (Олесь, Вибр., 1958, 25); З клубу висипали всі юрбою, і на нічному Хрещатику раптом стоголосо залунав гімн Вічному революціонеру (Бурл., М. Гонта, 1959, 59); В коваля широкі, дужі плечі і молот, як пір'їнка, у руках. Він об ковадло дзвонить стоголосо, все вище й вище молота розмах... (Сос., Так ніхто.., 1960, 60).