столик
СТОЛИК, а, ч. Зменш. до стіл (див. стіл1 1). Христина сиділа коло столика і вишивала рушник (Н.-Лев., VI, 1966, 77); Дідусь уже сидить на маленькому стільчику перед низьким столиком (Багмут, Опов., 1959, 11); На невеличкому туалетному столику.. стояв прибраний барвінком і колосками портрет Тараса Григоровича (М. Ол., Леся, 1960, 145).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | столик | столики |
Родовий | столика | столиків |
Давальний | столикові, столику | столикам |
Знахідний | столик | столики |
Орудний | столиком | столиками |
Місцевий | на/у столику | на/у столиках |
Кличний | столику | столики |
столикий
СТОЛИКИЙ, а, е, заст., поет . 1. Який складається із ста різних осіб. Столикий колектив.
2. Який виявляється в різних формах; різноманітний.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | столикий | столика | столике | столикі |
Родовий | столикого | столикої | столикого | столиких |
Давальний | столикому | столикій | столикому | столиким |
Знахідний | столикий, столикого | столику | столике | столикі, столиких |
Орудний | столиким | столикою | столиким | столикими |
Місцевий | на/у столикому, столикім | на/у столикій | на/у столикому, столикім | на/у столиких |