страйкуючий
СТРАЙКУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до страйкувати. В 1901 р. першотравневий страйк на військовому Обуховському заводі в Петербурзі перетворився в криваву сутичку між страйкуючими робітниками і військами (Іст. УРСР, І, 1953, 575); // у знач. ім. страйкуючий, чого, ч. Той, хто страйкує. Важливе місце в економічній боротьбі страйкуючих займають протести проти політики «заморожування» зарплати (Ком. Укр., 4, 1968, 17); Кількість страйкуючих у дні першотравневих свят рік у рік збільшувалась, особливо в періоди революційного піднесення 1904-1907 і 1912-1914 рр. (Свята.. Рад. Укр., 1971, 51).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | страйкуючий | страйкуюча | страйкуюче | страйкуючі |
Родовий | страйкуючого | страйкуючої | страйкуючого | страйкуючих |
Давальний | страйкуючому | страйкуючій | страйкуючому | страйкуючим |
Знахідний | страйкуючий, страйкуючого | страйкуючу | страйкуюче | страйкуючі, страйкуючих |
Орудний | страйкуючим | страйкуючою | страйкуючим | страйкуючими |
Місцевий | на/у страйкуючому, страйкуючім | на/у страйкуючій | на/у страйкуючому, страйкуючім | на/у страйкуючих |