стрекотання
СТРЕКОТАННЯ, СТРЕКОТІННЯ, я, с. Дія за знач. стрекотати, стрекотіти і звуки, утворювані цією дією. Серед одноманітного стрекотання коників почувся пронизливий свист (Скл., Святослав, 1959, 15); Він довго сидів і прислухався до стрекотіння комах, до далекого відгомону міста (Донч., III, 1956, 388); Раптом почулося стрекотання моторчика. За мить на мосту показався мотоцикліст (Грим., Незакінч. роман, 1962, 272); Степ повниться стрекотінням жаток і гуркотом комбайнів (Хлібороб Укр., 8, 1967, 6).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стрекотання | стрекотання |
Родовий | стрекотання | стрекотань |
Давальний | стрекотанню | стрекотанням |
Знахідний | стрекотання | стрекотання |
Орудний | стрекотанням | стрекотаннями |
Місцевий | на/у стрекотанні | на/у стрекотаннях |
Кличний | стрекотання | стрекотання |