струнчити
СТРУНЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., розм. Давати комусь настанови, повчати, як себе поводити; виховувати, наставляти. Іван Антонович, лейтенант Черниш і всі обслуги, пересміхаючись, чекали, як Хома буде струнчити новачків (Гончар, III, 1959, 326); - Микита ваш виріс, правда, видющим, та викохувати воли - не парубоцьке діло. Самого ще струнчити треба... (Бурл., О. Вересай, 1959, 166).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | струнчу | струнчимо |
2 особа | струнчиш | струнчите |
3 особа | струнчить | струнчать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | струнчитиму | струнчитимемо |
2 особа | струнчитимеш | струнчитимете |
3 особа | струнчитиме | струнчитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | струнчив | струнчили |
Жіночий рід | струнчила | |
Середній рід | струнчило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | струнчмо | |
2 особа | струнч | струнчте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | струнчачи | |
Минулий час | струнчивши |