стурбувати
СТУРБУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Викликати неспокій, тривогу; занепокоїти, схвилювати. Вона робила цілий день такі чудні.. вчинки, що стурбувала й батька і всю господу (Н.-Лев., IV, 1956, 262); Відсутність найменшого товариша всіх стурбувала (Трубл., II, 1950, 185); Події минулої ночі зовсім стурбували її (Смолич, І, 1958, 86); // Порушити чий-небудь спокій. Валка посувається тихо, поволі, щоб не стурбувати хорого (Коцюб., І, 1955, 181).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стурбую | стурбуємо |
2 особа | стурбуєш | стурбуєте |
3 особа | стурбує | стурбують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | стурбував | стурбували |
Жіночий рід | стурбувала | |
Середній рід | стурбувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стурбуймо | |
2 особа | стурбуй | стурбуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | стурбувавши |