суголосність
СУГОЛОСНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. суголосний 1. Хист митця в ній [Л. Українці] невіддільний од пристрасті громадянина, і саме з цієї внутрішньої суголосності двох творчих начал народжувалась могутня сила слова (Рад. Укр., 26.II 1971, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | суголосність | суголосності |
Родовий | суголосності, суголосности | суголосностей |
Давальний | суголосності | суголосностям |
Знахідний | суголосність | суголосності |
Орудний | суголосністю | суголосностями |
Місцевий | на/у суголосності | на/у суголосностях |
Кличний | суголосносте | суголосності |