сіянець
СІЯНЕЦЬ, нця, ч. 1. Молода рослина, вирощена з насіння. Сіянці вирощують у спеціальних лісових розсадниках до одно- або дворічного віку (Механ. і електриф.., 1953, 282); Щоб прискорити плодоношення, необхідно сіянець лимона в період інтенсивного росту заокулювати вічком або прищепити живцем, взятим з плодоносної рослини (Рад. Укр., 7.I 1972, 2); // Те саме, що сіянка 1. Цибуля погналась в стрілки; сіянець повитикався з грядки густо, як щіть (Н.-Лев., І, 1956, 85).
2. розм. Уживається як прикладка до слова дощ, позначаючи його густоту, рясність. Ген-ген, на обрії сіріє, І пахне сіянцем-дощем (Воскр., Поезії, 1951, 305); На вулиці шумів теплий квітневий сіянець-дощ (Рад. Укр., 28.IV 1962, 3).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сіянець | сіянці |
Родовий | сіянцю | сіянців |
Давальний | сіянцеві, сіянцю | сіянцям |
Знахідний | сіянець | сіянці |
Орудний | сіянцем | сіянцями |
Місцевий | на/у сіянці | на/у сіянцях |
Кличний | сіянцю | сіянці |
сіянка
СІЯНКА, и, ж. 1. Рослина, що вирощується сіянням насіння (на відміну від саджанки). Цибуля - культура дворічна. Для врожаю ріпки спочатку треба мати сіянку, котра здебільшого вирощується в спеціалізованих господарствах (Рад. Укр., 1.II 1969, 3); Бачу, як мати шарує, як підгортає, як прополює, прочищає цибулю-сіянку (Гуц., З горіха.., 1967, 144).
2. Час весняної сівби. Тут і весна саме - парує земля, сіянка підійшла (Головко, II, 1957, 217).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сіянка | сіянки |
Родовий | сіянки | сіянок |
Давальний | сіянці | сіянкам |
Знахідний | сіянку | сіянки |
Орудний | сіянкою | сіянками |
Місцевий | на/у сіянці | на/у сіянках |
Кличний | сіянко | сіянки |