тихнути
ТИХНУТИ, ну, неш; мин. ч. тих, ла, ло і тихнув, нула, ло; недок. 1. Ставати тихішим, тихшим. Я вже не той, що колись.. Гасне мій погляд, і тихне мій голос, А зморшки покрили чоло... (Пісні та романси.., ІІ, 1956, 257); // Робитися тихим (у 6 знач.). Буйний був хлопець Дмитро, а при ній якось тих, благий такий робився (Хотк., II, 1906, 83).
2. Переставати звучати; переставати видавати або утворювати звуки. Сонце заходить, гори чорніють. Пташечка тихне, поле німіє (Шевч., II, 1963, 37); Сосни шумлять під вітрами. Тихнуть у лагідну днину, Серце ж моє із вами Мову веде безупинну (Нагн., Слово.., 1054, 130); І де пролетить він [голуб] - там тихнуть гармати, І мати виходить синів зустрічати (Шпорта, Твої літа, 1950, 138); // Слабшаючи, зникати. Ми солдати справді, та зовсім беззбройні, Коли ворог - тиф. Пульсик, наче нитка, на руці, на скроні Обривався, тих (Воронько, Коли я.., 1902, 116); Тихли в йому [серці] болі, в душі розходилися туми, ясніло та розвиднялося (Мирний, І, 1954, 214).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тихну | тихнемо |
2 особа | тихнеш | тихнете |
3 особа | тихне | тихнуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тихнутиму | тихнутимемо |
2 особа | тихнутимеш | тихнутимете |
3 особа | тихнутиме | тихнутимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | тих | тихли |
Жіночий рід | тихла | |
Середній рід | тихло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тихнімо | |
2 особа | тихни | тихніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | тихнучи | |
Минулий час | тихши |