труба
ТРУБА, и, ж . 1. Довгий порожнистий предмет або пристрій, звичайно кільцевого перерізу, признач. для переміщення рідини, пари, газу і т. ін. Де траплялось тільки переступить через рівчачок під дощовими трубами на тротуарі, вона плигала через його (Н.-Лев., IV, 1956, 230); Ось апаратна. Тепла, вся завита в залізні труби, колеса, машини, наче нутро живота, вона тряслась, як в трясці (Коцюб., II, 1955, 90); Вгорі зі стіни виглядала витяжна труба, закрита кришкою (Ю. Янов., II, 1954, 40); За останній рік він і вулиці мостив,.. і мурував печі, і проводив газові труби... (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 23); // Порожниста споруда такої форми для відведення диму; димар. Хата в його з рундучком і піч не з бовдуром, а так, як у панів, з бичком, з трубою (Барв., Опов.., 1902, 424); Він [пароплав] кидав короткими вибухами дим з труби і розпускав сажу по всій пристані (Л. Укр., III, 1952, 611); Небо підперли заводів задимлені труби (Дор., Єдність, 1950, 4); * У порівн. Вниз по Єнісею свистіли, як у трубу, вітри з Заполяр'я (Гончар, III, 1959, 180); // Порожниста споруда під дорогою, насипом і т. ін. для пропускання води. З слобід і хуторів нагнали народу тисячами; рівняли дороги, підгачували греблі, у парку прочищали підземні труби задля фонтанів і каскадів і розчищали доріжки (Стор., І, 1957, 370); Вже гарячі гінці полетіли в дивізію. Вже в цементовій трубі, прокладеній попід шосе, лікарі розгорнули медпункт (Гончар, III, 1959, 447); // Оптичний прилад (або частина його) для спостереження віддалених предметів. - Час не жде, король нервує, поглядаючи в трубу на той бік Дніпра (Ю. Янов., II, 1954, 123); - Він зараз на місяць і зорі у труби дивитись пішов (Сос., І, 1957, 326); У горизонтальну трубу [секстана] спостерігач бачить горизонт (Астр., 1956, 41); // Порожнистий пристрій циліндричної форми, що в частиною деяких видів вогнепальної зброї, торпедних апаратів тощо. Труби мінометів уже розпеклись так, що не можна було торкнутись рукою (Гончар, III, 1959, 41); - Тепер зачинять передню кришку торпедної труби, і я зовсім ізольований, - подумав [Рязанов] (Логв., Давні рани, 1961, 45).
^ Аеродинамічна труба - лабораторна установка, яка створює сильний повітряний потік для експериментального вивчення явищ, що виникають при обтіканні твердих тіл повітрям. Найвигідніша зручнообтічна форма ракети визначається розрахунками і дослідним шляхом - під час продування моделі в аеродинамічних трубах (Наука.., 8, 1958, 17); Зорова (підзорна) труба див. зоровий, підзорний.
@ Вилітати (вилетіти) в трубу: а) марно витрачатися, зникати, не даючи користі (про кошти, майно і т. ін.); б) (тільки док.) розоритися, стати бідним (про людей). - Я багато не прошу... Хай би надали вільготу бити колодязі до Перекопу.. А то мислимо хіба: з тельбухами вилетів у трубу! (Гончар, І, 1959, 34); Пройти крізь вогонь, воду і мідні труби - те саме, що Пройти вогонь і воду (див. вогонь). Навіть він, Пушкарьов, що пройшов, як говориться, крізь огонь, воду і мідні труби, не зміг би.. заробити собі на прожиток (Бурл., Напередодні, 1956, 227); Пройти Крим і Рим і мідні труби див. проходити.
2. Духовий мідний музичний інструмент високого регістру з зігнутим у кільце циліндричним або конічним корпусом і розтрубом на кінці; взагалі духовий інструмент різного призначення (для гри в оркестрі, подачі різних сигналів і т. ін.). Еней.. Для збору в труби засурмив (Котл., І, 1952, 167); І військо, як море, З знаменами, з бунчугами [бунчуками] З лугу виступало Та на трубах вигравало (Шевч., II, 1963, 158); Лунали голоси ловецьких труб і крики ловецького товариства (Фр., VI, 1951, 21); Рано військо знялось,.. Жде хоробро, от-от загукає труба, - Не на жарт закипить навкруги боротьба (Граб., І, 1959, 239); Гобої м'яко тремтять, їх підтримують кларнети й покриває, вібруючи, звуками поважна труба - баритон (Ю. Янов., II, 1958, 19); Оркестр озвався міддю труб у парку молодім (Гонч., Вибр., 1959, 321); * У порівн. Серед навалу всіх тих звуків, мов труба, гримів дикий голос Юраша (Хотк., II, 1966, 262); // Розтруб грамофона, гучномовця і т. ін. Вона дістає пластинку, повертає грамофонну трубу, розцяцьковану під квітку крученого панича (Шиян, Баланда, 1957, 44); А з труби з тої промови сипляться, музика гримить, співи чуються... То «голосномовець»... (Вишня, І, 1956, 125).
@ Ієрихонська труба див. ієрихонський.
3. у знач. присл. трубою. У формі розтрубу. Іван затягся глибоко димом, випустив його трубою (Смолич, Мир.., 1958, 42); // Прямо вгору. Жеребчик.. задер голову, вигнув хвоста трубою і рвонув, як вітер! (С. Ол., З книги життя, 1968, 176).
@ Тримати хвіст трубою див. хвіст.
4. анат. Канал в організмі людини або тварини для сполучення між органами.
5. у знач. присудк. сл., перен., розм. Кінець, загибель; безвихідне становище. - Стривай, Ганджібаєв, - сказав Білогруд,.. - тут труба нам буде! Зачекаємо роту (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 221); - Аби ми тільки не зависли, - повторював водій, щосили газуючи і виграючи педалями, мов досвідчений піаніст. - Бо як зависнемо на цьому хребті, тоді труба (Вітч., 9, 1970, 165).
@ Діло труба, фам. - дуже погано, кепські справи. - Кукса хоч і п'яний був, але подумав трохи і бачить, що діло його труба (Кучер, Трудна любов, 1960, 151).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | труба | труби |
Родовий | труби | труб |
Давальний | трубі | трубам |
Знахідний | трубу | труби |
Орудний | трубою | трубами |
Місцевий | на/у трубі | на/у трубах |
Кличний | трубо | труби |
трубити
ТРУБИТИ, трублю, трубиш; мн. трублять; недок . 1. неперех. Видобувати звуки, мелодію, сигнал, дуючи в трубу (у 2 знач.), ріг і т. ін. Три словаки сіли на човни. Два обпирались об дно палицями, третій трубив у мідну трубу, закликаючи по дорозі пасажирів (Н.-Лев., II, 1956, 416); - Чи чуєте, здається, у роги трублять? (Стор., І, 1957, 390); Коли сонце заходить, ватаг виносить.. трембіту і трубить побідно на всі пустинні гори (Коцюб., II, 1955, 326); Чую... Омелько дає он «концерти» Там же, при конях - на фермі у нас! Ясла наповнив - і трубить уперто, Грає і там, щоб не гаяти час! (С. Ол., Вибр., 1959, 100); // Звучати (про трубу, ріг і т. ін.). На Дніпрі проти Києва.., ніби з води, вирнули лодії [човни], на них трубили труби, чулись гучні крики (Скл., Святослав, 1959, 426); // Видавати або утворювати низькі чи пронизливі звуки, схожі на звуки труби. Гу-гу! - трубить над ним вітер, бляхою гримить... (Вас., II, 1959, 129); В яру, де навіть у спекотливий день усе тіло обіймала прохолода, трубили дикі горлиці (Донч., IV, 1957, 104); - Невесело, Андрію, тут зимою. Тільки дерево шумить та вовки трублять (Стельмах, І, 1962, 300).
@ Трубити в кулак, фам. - терпіти нужду, нестатки, голод. Кожухи, свити погубили І з голоду в кулак трубили, Така нам лучилась пеня (Котл., І, 1952, 72); - Ой, правду дядина небога говорила, Що тільки на світі великим рибам жить! А нам, малим, в кулак трубить! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 81); Хоч у кулак трубити: а) вираз на означення відчаю, викликаного нуждою, нестатками, голодом. На дубі сидячи, Зозуля куковала: «..Одколи, як тепло вже стало, А гусені нема, черви зовсім так мало. Прийшлось із голоду хоч у кулак трубить» (Греб., І, 1957, 46); б) вираз на означення відчаю, викликаного безвихідним становищем. - Звісно, без хазяїна двір плаче, а без хазяйки хата... З виразом якоїсь сумовитої приреченості оповідав про свою молоду долю Брачун.. - Я все в сільраді та в роз'їздах.. Ще добре, що хоч корівчини якої немає, а то - хоч у кулак труби... (Збан., Сеспель, 1961, 397).
2. перех. Звуком труби подавати сигнал до чого-небудь; виконувати на трубі що-небудь. - Ну, Григорію Григоровичу, - сказав дід, - труби похід, будь ласка (Ю. Янов., II, 1954, 109); Крізь вітер уже й не розбереш: чи сурмлять то ще, розходячись в різні боки, сурмачі, трублячи кожен своєму війську свою сувору й тривожну правду, чи це вже сурмить та свище замість них пронизливий вітер (Гончар, II, 1959, 406); * Образно. Юля допалювала очима конаючого ворога, а сонце їй трубило хорал, як молодій орлиці (Тют., Вир, 1964, 459).
На приступ трубити див. приступ.
3. неперех., розм. Розповідати скрізь про когось, щось, поширювати які-небудь чутки, звістки і т. ін. Господар, від котрого Іван донедавна не чув ніколи доброго слова, тепер трубив о нім на всі боки, мов нанятий (Фр., III, 1950, 142); * Образно. Зазивала [мати] пишну шляхту Під Корсунь в гостину... Про ту учту слава трубить На всю Україну (П. Куліш, Вибр., 1969, 335); // Надокучливо говорити, нагадувати, повторювати що-небудь. Всяк про правду трубить, та не всяк ту правду любить (Укр.. присл.., 1963, 165).
Мов (наче і т. ін. ) у труби трублять про кого - що - багато говорять, розповідають про кого-, що-небудь. Іде [козак] за сто верст, аби тілько побачить, що там за дочка в сотника Таволги, що там за Орися, що всюди про неї мов у труби трублять! (П. Куліш, Вибр., 1969, 246).
4. неперех., розм. Довго займатися чим-небудь. - Ліквідували його установу як непотрібну, де він трубив по-пустому двадцять років (Довж., II, 1959, 96); В лютневому перевороті брав участь, потім у село своє повернувся, партизанив. У ревкомі був. - Отак і трублю все життя (Збан., Малин. дзвін, 1958, 138).
5. перех. Гризти що-небудь, поїдаючи або подрібнюючи, псуючи (про гризунів). Нам остогидли переднівки в байраках.., в невимолочених скиртах, де весь день над самим вухом шарудять, трублять зерно миші (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 8).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | трублю | трубимо |
2 особа | трубиш | трубите |
3 особа | трубить | трублять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | трубитиму | трубитимемо |
2 особа | трубитимеш | трубитимете |
3 особа | трубитиме | трубитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | трубив | трубили |
Жіночий рід | трубила | |
Середній рід | трубило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | трубімо | |
2 особа | труби | трубіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | трублячи | |
Минулий час | трубивши |