трудолюбний
ТРУДОЛЮБНИЙ, а, е. Працьовитий, роботящий, працелюбний. * Образно. І світле сонце радісно сіяє В моїм прекраснім трудолюбнім краї (Гірник, Сонце.., 1958, 9); // Сповнений праці. Шануючи його [І. Вишенського] щирість, прямоту і неустрашену [безстрашну] відвагу, а заразом його чисте й трудолюбне життя, називали його святим чоловіком (Фр., XVI, 1955, 427).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | трудолюбний | трудолюбна | трудолюбне | трудолюбні |
Родовий | трудолюбного | трудолюбної | трудолюбного | трудолюбних |
Давальний | трудолюбному | трудолюбній | трудолюбному | трудолюбним |
Знахідний | трудолюбний, трудолюбного | трудолюбну | трудолюбне | трудолюбні, трудолюбних |
Орудний | трудолюбним | трудолюбною | трудолюбним | трудолюбними |
Місцевий | на/у трудолюбному, трудолюбнім | на/у трудолюбній | на/у трудолюбному, трудолюбнім | на/у трудолюбних |