тріумфуючий
ТРІУМФУЮЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до тріумфувати. За кілька хвилин оберемок бадилля прудко летів у провалля, а за ним, обвалюючи глину й запорошуючи всім очі, скотився додолу тріумфуючий Іван (Коцюб., І, 1955, 345); Навіть уявивши на мить, що його, Аркадія Річинського, можуть вести закутого, поміж шпалерами злорадно тріумфуючої голоти, відчував запаморочення в голові (Вільде, Сестри.., 1958, 22).
2. у знач. прикм. Який виражає тріумф, радість перемоги. Благородний блиск його тріумфуючого погляду робив його [Мічуріна] подібним до короля, що врятував від змія свої володіння (Довж., Зач. Десна, 1957, 223); І знову [солов'ї] кидали в безмежний простір.. нестерпно-звабний, благальний і тріумфуючий поклик кохання (Смолич, Мир.., 1958, 74); * Образно. Червоне проміння зорі заливає кімнату яскравим тріумфуючим світлом (Коч., II, 1956, 63).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тріумфуючий | тріумфуюча | тріумфуюче | тріумфуючі |
Родовий | тріумфуючого | тріумфуючої | тріумфуючого | тріумфуючих |
Давальний | тріумфуючому | тріумфуючій | тріумфуючому | тріумфуючим |
Знахідний | тріумфуючий, тріумфуючого | тріумфуючу | тріумфуюче | тріумфуючі, тріумфуючих |
Орудний | тріумфуючим | тріумфуючою | тріумфуючим | тріумфуючими |
Місцевий | на/у тріумфуючому, тріумфуючім | на/у тріумфуючій | на/у тріумфуючому, тріумфуючім | на/у тріумфуючих |