туполобий
ТУПОЛОБИЙ, а, е, розм. Нерозумний, некмітливий; тупоголовий.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | туполобий | туполоба | туполобе | туполобі |
Родовий | туполобого | туполобої | туполобого | туполобих |
Давальний | туполобому | туполобій | туполобому | туполобим |
Знахідний | туполобий, туполобого | туполобу | туполобе | туполобі, туполобих |
Орудний | туполобим | туполобою | туполобим | туполобими |
Місцевий | на/у туполобому, туполобім | на/у туполобій | на/у туполобому, туполобім | на/у туполобих |