тітуся
ТІТУСЯ, і, ж., розм. Пестл. до тітка. Дівчатка і почали вбиратись. «А чи мені гарно, тітусю?» - «А мені?» (Вовчок, І, 1955, 5); // Пестливо-шанобливе звертання до жінки, звичайно старшої за віком. - Та вже тітусю, годі об сім, - поклонивсь пан Забрьоха і став гостинець доставати (Кв.-Осн., II, 1956, 190); - Ой, чогось-то, ви мене, тітусю, та й незлюбили! - зітхнула Пріська. - Може, вам що набалакано про мене? (Л. Янов., І, 1959, 213).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тітуся | тітусі |
Родовий | тітусі | тітусь |
Давальний | тітусі | тітусям |
Знахідний | тітусю | тітусь |
Орудний | тітусею | тітусями |
Місцевий | на/у тітусі | на/у тітусях |
Кличний | тітусю | тітусі |