убирання
УБИРАННЯ1 (ВБИРАННЯ), я, с . 1. Дія за знач. убирати1 1-3 і убиратися1 1. Саме вбирання коло дзеркала було для сестер такою втіхою,.. що панни безперестанку реготались з своєї вигадки, з своїх театральних суконь (Н.-Лев., І, 1956, 196).
2. Одяг. Увійшли [чоловік і молодиця] у свою хату - вона боржій до вбирання, в краще переодягається (Вовчок, І, 1955, 171).
УБИРАННЯ2 (ВБИРАННЯ), я, с., розм. Дія за знач. убирати2.
УБИРАННЯ3 див. вбирання1.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | убирання | убирання |
Родовий | убирання | убирань |
Давальний | убиранню | убиранням |
Знахідний | убирання | убирання |
Орудний | убиранням | убираннями |
Місцевий | на/у убиранні | на/у убираннях |
Кличний | убирання | убирання |