убраннячко
УБРАННЯЧКО (ВБРАННЯЧКО), а, с. Зменш.-пестл. до убрання. [Поет:] От працювати мушу, щоб підживити душу, на вбраннячко дружині, на забавки дитині, собі ж хоч би на хліб... (Л. Укр., І, 1951, 298); За півгодини, а може, й трохи пізніше мамина розумниця стояла вже перед матір'ю.. в легкому шовковому вбраннячку, в солом'яному брилі з розмашистими крисами (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 135).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | убраннячко | убраннячка |
Родовий | убраннячка | убраннячок |
Давальний | убраннячкові, убраннячку | убраннячкам |
Знахідний | убраннячко | убраннячка |
Орудний | убраннячком | убраннячками |
Місцевий | на/у убраннячку | на/у убраннячках |
Кличний | убраннячко | убраннячка |