угризати
УГРИЗАТИ (ВГРИЗАТИ), аю, аєш, недок., УГРИЗТИ (ВГРИЗТИ), зу, зеш, док., перех . 1. Гризучи, відкушувати, їсти; бути спроможним гризти що-небудь взагалі. Узяв Тюрін [ковбасу], понюхав: - А-а-а... Красота! Ще й з часничком!.. - Спробував угризти з одного, другого кінця. - Диви, як замерзла!.. Зараз ми її підсмажимо! (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 34); - От настав великдень. З гробків хурами почали возити попові паски та крашанки. Замкнула їх попадя на замок в коморі, а нас ще різдвяними книшами душить. Позасихали вони, як залізо, позацвітали - не вгризеш (Стельмах, II, 1962, 326).
2. перев. із запереч., перен., розм. Бути неспроможним обробити якусь тверду поверхню відповідним знаряддям. - Земля затужавіла, дощі заплескали, сапачкою не вгризеш (Горд., II, 1959, 335); [Гонжак:] [рубає місток топірцем] Проклятий місток! Хіба угризеш його топірцем? (Мокр., П'єси, 1959, 86); // Не могти розв'язати надто складне завдання тощо. - Задачу з геометрії поможеш розв'язать. Така трудна, не вгризу сама ніяк (Мушк., Чорний хліб, 1960, 72); // тільки кого. Завдавати неприємності кому-небудь. - А Василь ні... не вгризеш! Василь колись вертів цілим повітом! (Мирний, І, 1949, 249).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | угризаю | угризаємо |
2 особа | угризаєш | угризаєте |
3 особа | угризає | угризають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | угризатиму | угризатимемо |
2 особа | угризатимеш | угризатимете |
3 особа | угризатиме | угризатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | угризав | угризали |
Жіночий рід | угризала | |
Середній рід | угризало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | угризаймо | |
2 особа | угризай | угризайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | угризаючи | |
Минулий час | угризавши |