угукати
УГУКАТИ, аю, аєш, недок., розм . 1. Погоджуючись із співрозмовником чи потверджуючи його слова, говорити часто «угу». Новий знайомий розповідає мені про Херсон, а я слухаю та угукаю собі, щоб не мовчати, а розмову сяк-так підтримувати (Вишня, II, 1956, 401).
2. Видавати звуки, схожі на «угу» (про птахів). [Мотря:] А оту ніч так сова те й зна - літа коло хати та все угука. [Катерина:] Щось воно та є! Мотря, далебі, се недаром! (Кост., І, 1967, 194).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | угукаю | угукаємо |
2 особа | угукаєш | угукаєте |
3 особа | угукає | угукають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | угукатиму | угукатимемо |
2 особа | угукатимеш | угукатимете |
3 особа | угукатиме | угукатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | угукав | угукали |
Жіночий рід | угукала | |
Середній рід | угукало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | угукаймо | |
2 особа | угукай | угукайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | угукаючи | |
Минулий час | угукавши |