ужиткувати
УЖИТКУВАТИ (ВЖИТКУВАТИ), ую, уєш, недок., перех., діал . 1. Використовувати, застосовувати що-небудь, користуватися чим-небудь. - Письма-то я знати не знаю, але окуляри вжиткую (Март., Тв., 1954, 235).
2. Витрачати, проживати (гроші). - Ми, робітні люди, продукуємо гроші, а ви, легкобити, ужиткуєте (Март., Тв., 1954, 72).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ужиткую | ужиткуємо |
2 особа | ужиткуєш | ужиткуєте |
3 особа | ужиткує | ужиткують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ужиткуватиму | ужиткуватимемо |
2 особа | ужиткуватимеш | ужиткуватимете |
3 особа | ужиткуватиме | ужиткуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ужиткував | ужиткували |
Жіночий рід | ужиткувала | |
Середній рід | ужиткувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ужиткуймо | |
2 особа | ужиткуй | ужиткуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ужиткуючи | |
Минулий час | ужиткувавши |