узір
УЗІР див. взір.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | узір | узори |
Родовий | узору | узорів |
Давальний | узорові, узору | узорам |
Знахідний | узір | узори |
Орудний | узором | узорами |
Місцевий | на/у узорі | на/у узорах |
Кличний | узоре | узори |
узор
УЗОР, у, ч. Малюнок, що становить певне поєднання ліній, фігур, кольорів та їх відтінків і т. ін. (звичайно на вишивці, мереживі, орнаменті тощо); візерунок. Композиція вишивки - це творчо обдумане сполучення різних елементів узору (Укр. нар. худ. вишив., 1958, 72); Пояси їх усіх [знатних жінок], уставки на грудях і плечах, намітки на головах ткали чудові київські майстри, що брали узори з квітів, трав, дивних звірів (Скл., Святослав, 1959, 148); Мати показала їй новий узор, обіцяла дістати заполочі, щоб його вишити (М. Ол., Леся, 1960, 12); Очі вбирали заробітчанкам розписані барвистими узорами миски та полумиски (Гончар, Таврія, 1952, 26); // Мальовниче розміщення наморозі на шибці, світла й тіней на якійсь поверхні і т. ін. Він одвернувся до вікна і якийсь час дивився крізь морозний узор на шибці у тьмяний, завірюхою закаламучений нічний степ (Головко, II, 1957, 429); Мерехтить на землі сонячне сяйво, пробиваючись примхливими узорами поміж розімлілим листям (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 536).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | узор | узори |
Родовий | узору | узорів |
Давальний | узорові, узору | узорам |
Знахідний | узор | узори |
Орудний | узором | узорами |
Місцевий | на/у узорі | на/у узорах |
Кличний | узоре | узори |
узорити
УЗОРИТИ (ВЗОРИТИ), рить, док., перех., розм. Освітити (про зірку).
УЗОРИТИ (ВЗОРИТИ), рю, риш, док., перех., діал. Побачити. Як узорив він свою милую, обнявся з нею, поцілувався (Чуб., II, 1878, 19); [Варвара:] Клянуся тобі нашою дружбою, що коли моє серце виявиться сліпим, то очі мої залишаться зрячими, й вони навіть у найтемнішу ніч узорять потрібну мішень (Галан, І, 1960, 500).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | узорю | узоримо |
2 особа | узориш | узорите |
3 особа | узорить | узорять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | узорив | узорили |
Жіночий рід | узорила | |
Середній рід | узорило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | узорімо | |
2 особа | узори | узоріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | узоривши |