узуфрукт
УЗУФРУКТ, -а, ч. 1. У Стародавньому Римі – один з особистих сервітутів, що полягає в праві особи користуватися чужою власністю і одержувати від неї прибутки. 2. Право конкретної особи (узуфруктарія) користуватися і одержувати доходи з чужої неспоживаної речі без зміни її субстанції; узуфруктарій має право володіти і користуватися чужою річчю в повному обсязі, одержувати від неї будь-які доходи як природні, так і юридичні; узуфрукт можна надавати в користування третім особам за винагороду або без неї; узуфрукт можливий і без володіння; він не може відчужуватися і переходити в спадщину, припиняється зі смертю узуфруктарія; узуфруктарій несе відповідальність перед власником майна за навмисне чи необережне заподіяння шкоди.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | узуфрукт | узуфрукти |
Родовий | узуфрукта | узуфруктів |
Давальний | узуфруктові, узуфрукту | узуфруктам |
Знахідний | узуфрукт | узуфрукти |
Орудний | узуфруктом | узуфруктами |
Місцевий | на/у узуфрукті | на/у узуфруктах |
Кличний | узуфрукте | узуфрукти |