укорочуватися
УКОРОЧУВАТИСЯ (ВКОРОЧУВАТИСЯ), ується, недок., УКОРОТИТИСЯ (ВКОРОТИТИСЯ), отиться, док . 1. Ставати коротшим, меншим за довжиною. Швидше крутяться колеса, укорочується путь... (Шер., Дружбою.., 1954, 30); Коли тінь укорочувалась до кроку, випрягали коней (Мушк., Чорний хліб, 1960, 182); Пан Адам стоїть, наче ще дума. Та ось тіпнулася в нього права рука, наче вкоротилася трохи, на мить завмерла - і раптом злетіла, як ціп на току (Коцюб., II, 1955, 259).
2. Ставати менш тривалим у часі. А життя вкорочується кожним днем, кожним вимовленим словом, кожним кинутим поглядом (Загреб., Диво, 1968, 657); Бідному жениться, то день укоротиться (Укр.. присл.., 1955, 114).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | укорочуюся | укорочуємося |
2 особа | укорочуєшся | укорочуєтеся |
3 особа | укорочується | укорочуються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | укорочуватимуся | укорочуватимемося |
2 особа | укорочуватимешся | укорочуватиметеся |
3 особа | укорочуватиметься | укорочуватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | укорочувався | укорочувалися |
Жіночий рід | укорочувалася | |
Середній рід | укорочувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | укорочуймося | |
2 особа | укорочуйся | укорочуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | укорочуючись | |
Минулий час | укорочувавшись |