украдливий
УКРАДЛИВИЙ (ВКРАДЛИВИЙ), а, е. Який підлесливістю, хитрощами і т. ін. намагається викликати довір'я, прихильність до себе. Ібліс переробивсь на молодця, Украдливого, хитрого вродливця (Крим., Вибр., 1965, 156); Хто розбере цього чоловіка - надто вже він тихий та слизький, влесливий та вкрадливий (Чаб., Балкан. весна, 1960, 295); // Який виражає підлесливість, хитрість, нещирість (про голос, манери і т. ін.). Було щось неприємне, вкрадливе в його словах (Донч., II, 1956, 530); // Який відбувається непомітно, обережно, таємно. Не постукавши, тихою, вкрадливою ходою увійшов до вітальні брат (Шиян, Гроза.., 1956, 164); // Проникливий, м'який. - Хто там? Її голос! Тихий, украдливий, повний надії, повний радості й любові!.. - Це я, мамо!.. (Збан., Єдина, 1959, 12).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | украдливий | украдлива | украдливе | украдливі |
Родовий | украдливого | украдливої | украдливого | украдливих |
Давальний | украдливому | украдливій | украдливому | украдливим |
Знахідний | украдливий, украдливого | украдливу | украдливе | украдливі, украдливих |
Орудний | украдливим | украдливою | украдливим | украдливими |
Місцевий | на/у украдливому, украдливім | на/у украдливій | на/у украдливому, украдливім | на/у украдливих |