улюблениця
УЛЮБЛЕНИЦЯ, і, ж. Жін. до улюбленець. Він був радий, що має з ким поговорити про свою улюбленицю [дочку] (Коцюб., І, 1955, 318); Ляна була улюбленицею всього дитячого будинку (Чаб., Балкан. весна, 1960, 315); У період найвищого розквіту свого таланту Оксана Петрусенко була зіркою першої величини на українському солов'їному небосхилі, стала всенародною улюбленицею (Вітч., 7, 1970, 188).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | улюблениця | улюблениці |
Родовий | улюблениці | улюблениць |
Давальний | улюблениці | улюбленицям |
Знахідний | улюбленицю | улюблениць |
Орудний | улюбленицею | улюбленицями |
Місцевий | на/у улюблениці | на/у улюбленицях |
Кличний | улюбленице | улюблениці |