умотивовувати
УМОТИВОВУВАТИ (ВМОТИВОВУВАТИ), ую, уєш, недок., УМОТИВУВАТИ (ВМОТИВУВАТИ), ую, уєш, док., перех. Наводити аргументи, докази, які пояснюють, виправдовують певні дії, вчинки тощо або доводять їх необхідність; обгрунтовувати. Письменник [Г. Квітка-Основ'яненко] робить перші в українській прозі спроби розкрити внутрішній світ героїв, приділяє велику увагу їх переживанням, вчинкам, які здебільшого психологічно вмотивовує (Іст. укр. літ.. І, 1954, 175); Спохвату ляпнувши про дівчину, він одразу ж і завагався був, бо факт, який мав він на увазі, був явно непереконливий і недостатній, щоб посіяти сумнів у Грицьковому серці. Треба було якось мудро обставити, умотивувати той факт (Головко, II, 1957, 553); Бородавці й самому хотілося випити: і свято, і товариство веселе, і кобзар прийшов. Але треба було якось вмотивувати свою незвичну стриманість (Тулуб, Людолови, І, 1957, 460).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | умотивовую | умотивовуємо |
2 особа | умотивовуєш | умотивовуєте |
3 особа | умотивовує | умотивовують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | умотивовуватиму | умотивовуватимемо |
2 особа | умотивовуватимеш | умотивовуватимете |
3 особа | умотивовуватиме | умотивовуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | умотивовував | умотивовували |
Жіночий рід | умотивовувала | |
Середній рід | умотивовувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | умотивовуймо | |
2 особа | умотивовуй | умотивовуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | умотивовуючи | |
Минулий час | умотивовувавши |