упрілий
УПРІЛИЙ (ВПРІЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до упріти. Замфір витер рукавом упріле чоло (Коцюб., І, 1955, 189); Іноді зсередини [із залу суду] на свіже повітря вилазив упрілий, в розстебнутім кожусі котрийсь із слабогрудих, що вже не міг сидіти більш у духоті (Головко, II, 1957, 184); Петро Якимович заглушив мотор.. Потім, втерши заляпане грязюкою обличчя рукавом ватянки, закурив цигарку і, впрілий та стомлений, присів відпочити на сидіння (Коз., Сальвія, 1956, 320); Пахне рідна хлібною скоринкою, добре впрілим у печі борщем, чебрецем і м'ятою (Збан., Єдина, 1959, 12).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | упрілий | упріла | упріле | упрілі |
Родовий | упрілого | упрілої | упрілого | упрілих |
Давальний | упрілому | упрілій | упрілому | упрілим |
Знахідний | упрілий, упрілого | упрілу | упріле | упрілі, упрілих |
Орудний | упрілим | упрілою | упрілим | упрілими |
Місцевий | на/у упрілому, упрілім | на/у упрілій | на/у упрілому, упрілім | на/у упрілих |
упріти
УПРІТИ див. упрівати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | упрію | упріємо |
2 особа | упрієш | упрієте |
3 особа | упріє | упріють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | упрів | упріли |
Жіночий рід | упріла | |
Середній рід | упріло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | упріймо | |
2 особа | упрій | упрійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | упрівши |