урозуміти
УРОЗУМІТИ (ВРОЗУМІТИ), ію, ієм, док., наст. 1. Збагнути, зрозуміти. [Старшина:] Пишіть протокол! Чули, що він казав? [Писар (підіймається, витріщив очі і дивиться ):] Не урозумів! (К.-Карий, І, 1960, 46); [Олена:] Не знаю, нічого не знаю, нічого не урозумію!.. (Кроп., І, 1958, 463); - Що таке сталося, Яша, я не врозумію тебе? - спитала вона, здивована і занепокоєна... (Вас., II, 1959, 65).
2. заст. Порозумнішати, дійти до розуму; почати щось усвідомлювати. От, як трошки урозуміло [дівча], мати і почала їй показувати, як що рябити (Кв.-Осн., II, 1956, 364).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | урозумію | урозуміємо |
2 особа | урозумієш | урозумієте |
3 особа | урозуміє | урозуміють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | урозумів | урозуміли |
Жіночий рід | урозуміла | |
Середній рід | урозуміло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | урозуміймо | |
2 особа | урозумій | урозумійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | урозумівши |