урізноманітнення
УРІЗНОМАНІТНЕННЯ, я, с. Дія за знач. урізноманітнити. Збагачення поетичної семантики, постійне виростання засобів суміжних мистецтв, урізноманітнення ритмічної структури, - все це було новою сторінкою в історії української прози, яка з появою Коцюбинського знову продемонструвала можливості українського письменства (Рад. літ-во, 4, 1964, 90).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | урізноманітнення | урізноманітнення |
Родовий | урізноманітнення | урізноманітнень |
Давальний | урізноманітненню | урізноманітненням |
Знахідний | урізноманітнення | урізноманітнення |
Орудний | урізноманітненням | урізноманітненнями |
Місцевий | на/у урізноманітненні | на/у урізноманітненнях |
Кличний | урізноманітнення | урізноманітнення |