учуднення
УЧУДНЕННЯ, я, с. , літ. Виділення письменником якого-небудь елемента в тексті художнього твору з метою сприйняття його не в звичайних асоціаціях, а як щось незвичайне. О. Корнійчук абсолютно відмовляється від модного тоді [в 1925-1928 рр.] імпресіонізму, орнаментальності, учуднення (Рад. літ-во, 5, 1965, 35).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | учуднення | учуднення |
Родовий | учуднення | учуднень |
Давальний | учудненню | учудненням |
Знахідний | учуднення | учуднення |
Орудний | учудненням | учудненнями |
Місцевий | на/у учудненні | на/у учудненнях |
Кличний | учуднення | учуднення |