фурмівник
ФУРМІВНИК, а, ч., мет. Робітник, який обслуговує фурму.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фурмівник | фурмівники |
Родовий | фурмівника | фурмівників |
Давальний | фурмівникові, фурмівнику | фурмівникам |
Знахідний | фурмівника | фурмівників |
Орудний | фурмівником | фурмівниками |
Місцевий | на/у фурмівнику, фурмівникові | на/у фурмівниках |
Кличний | фурмівнику | фурмівники |