хапуга
ХАПУГА, и, ч. і ж., розм. Людина, яка бере хабарі; хабарник. [Казидорога:] То ви, пане начальнику, щось говорите? Та я не про вас, а про сього.. злодюгу та хапугу, о! (Фр., IX, 1952, 389); Приїхав генерал Раєвський. Багратіон все ще був збуджений і сердитий і поскаржився генералові на хапуг та шахраїв (Кочура, Зол. грамота, 1960, 145).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хапуга | хапуги |
Родовий | хапуги | хапуг |
Давальний | хапузі | хапугам |
Знахідний | хапугу | хапуг |
Орудний | хапугою | хапугами |
Місцевий | на/у хапузі | на/у хапугах |
Кличний | хапуго | хапуги |